ПОЕЗІЯ_Катерина Тулякова
ЖУКУ ОЛЕКСАНДРУ
моєму коханому чоловіку
09.12.2020
Кохати – це не значить дивитися один на одного, кохати – це значить разом дивитись в одному напрямку.
Антуан де Сент-Екзюпері
Lucundissimum est in rebus humanis amari,
sed non minus amare
Вже сивина покрила
Твої скроні
І зморшок стало більше,
Ніж було,
Та я невпинно цілуватиму долоні
І твоє мудре, зморщене чоло.
Час нас з тобою змінить –
Вже міняє…
І ми з тобою старіємо вдвох
І лиш кохання наше –
Не минає,
Кохання, що зігріє нас обох.
Ким є ти для мене?
Не знаю….
Бо слів таких ще нема,
Щоб описати справжність і глибину почуття!
Ким є ти для мене?
Можливо, усім і нічим водночас.
Я не тримаю щосили,
Я просто ЛЮБЛЮ повсякчас.
Ким є ти для мене?
Не знаю…
Бо знань таких Всесвіт не дав.
Я просто ТЕБЕ кохаю.
Ти душу мою забрав.
Смарагдові очі.
Оголене тіло.
Я ТЕБЕ хочу
І завжди хотіла.
Спокусливий погляд –
То згубні вітрила.
Блиск у зіницях
І хвиля накрила.
Смарагдові очі,
Спокуслива згубо!
Візьми мене ніжно,
Візьми мене грубо.
Віддай мені дотик,
Цілунок віддай.
Кохай мене, любий,
Щосили кохай.
Не поспішай мене перегортати,
Не дочитавши до кінця.
Найцікавішим, маєш ти це знати,
Є зміст останнього слівця.
Не поспішай мене перегортати,
Відчуй, знайди, де справжня Я.
Допоки сили є в тобі читати,
Я прикрашатиму твоє життя.
То була лише одна миттєвість….
Лиш тінь від подиху кохання,
Лиш хвиля із морів страждання,
Лиш марево в жаркій пустелі,
Лише закінчення в новелі.
То був і простір й огорожа.
Водночас все і геть нічого.
Багато складного й простого.
Нестерпний біль і насолода,
Жах квазімодо й його вода.
То була вічність і хвилина,
То був диявол і Людина,
То вирували почуття!
Що ж то було: смерть чи буття?!..
Цей звук. Цей дивний і тривожний звук
Цей шелест хвиль таких бурхливих.
І лине в душу спогад мук.
Таких тяжких, таких в’їдливих.
Не відігнать від серця дум,
Що хвилями принесло море.
Не відігнать печаль і сум,
Про згадане в минулім горе
Та лише з ним я поділюсь
Тугою, що на серце впала,
І Посейдону помолюсь,
Щоб туга серця не зламала.
Я хочу любові твоєї напитись
І спрагло відчути смаки небуття,
Я хочу всю вічність на ТЕБЕ дивитись,
Твій образ пронести крізь терни життя.
Я хочу у вирій з тобою летіти,
З’єднатися з подихом птиць,
Я хочу за ТЕБЕ, єдиний, радіти.
До тебе із хмар падать ниць.
Я хочу в любові твоєї зігрітись
І затишок в ній віднайти,
Коханням своїм лиш з ТОБОЮ ділитись,
Шлях долі з тобою пройти.
Impressum
Tag der Veröffentlichung: 05.08.2022
Alle Rechte vorbehalten
Widmung:
Збірка присвячена моєму чоловіку, людині, яка наповнила моє життя сенсом!
Поезія душі і серця!
Усім, хто кохав, кохає і знає, що кохання дарує крила)), буде цікаво!
Збірка містить ілюстрації до кожного твору, таким чином відбувається поєднання декілької видів мистецтв))